Юліус фон Блаас
| Юліус фон Блаас | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Julius de Blaas | ||||
.jpg)
| ||||
| Народження | 22 серпня 1845[1][2][…] Альбано-Лаціале, Рим-Столиця, Лаціо, Італія | |||
| Смерть | 1 серпня 1922[4] (76 років) | |||
| Bad Halld, Штайр-Ланд, Верхня Австрія, Австрія | ||||
| Поховання | Віденський центральний цвинтар | |||
| Країна |  Австрія | |||
| Жанр | портрет | |||
| Діяльність | художник, викладач університету, графік, митець | |||
| Працівник | Віденська академія мистецтв | |||
| Батько | Карл фон Блаас | |||
| Діти (2) | Carl Theodor Blaasd | |||
| Брати, сестри | Ежен де Блаас | |||
| Роботи в колекції | галерея Бельведер, Gallery of Spiš Artistsd, Ермітаж і Музей фюрера | |||
|
| ||||
 Юліус фон Блаас у Вікісховищі | ||||
Юліус фон Блаас (22 серпня 1845, Альбано Лаціале — 1 серпня 1922, Бад-Галлі) — італійсько-австрійський художник історичного, тваринного живописів, жанрового малярства, художник-баталіст.
Юліус почав своє мистецьке навчання під керівництвом свого батька, художника історичного живопису Карла фон Блааса, виїжджав на навчання до Флоренції та Риму, навчався в Академії образотворчих мистецтв у Відні, де пізніше отримав звання професора. Він отримував численні офіційні замовлення від віденського двору, написав кілька кінних портретів імператора Франца Йосифа I та імператриці Єлизавети Баварської, а також інших представників високого дворянства[5]. У 1888 році він був нагороджений медаллю ерцгерцога Карла Людвіга, а з 1869 року він був членом Будинку Художників у Відні[6].
Юліус фон Блаас був натуралістом і, крім портретів, малював також жанрові сцени життя народу. Його історичні картини та портрети також є історичними документами імперської Австрії того часу[7]. Через рік після його смерті віденський Будинок Художників присвятив йому меморіальну виставку[8]. Багато його робіт зараз знаходяться у приватних колекціонерів, а також неодноразово виставляються на аукціонах. Інші роботи знаходяться в державних колекціях, таких як австрійська галерея Бельведер і Музей військової історії.
Юліуса фон Блааса поховали в почесній могилі на Центральному кладовищі у Відні (група 15 H, ряд 1, № 12).
Його син Карл Теодор фон Блаас також присвятив себе портретному живопису.
- Ранкова вправа верхової їзди ліпіцанерів у зимовій школі верхової їзди, близько 1890 року, Іспанська школа верхової їзди, Відень
- Бій далматинських провінційних стрільців під Лівно 15 серпня 1878 року, 1907, Військово-історичний музей, Відень
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116198435 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Julius von Blaas
- ↑ Julius von Blaas — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ RKDartists
- ↑ Генріх Фукс: Австрійські художники 19-го століття, Відень 1973, Т. 1, С. 38.
- ↑ Генріх Фукс: Австрійські художники 19 століття, Відень 1978, додатковий том 1, С. 60.
- ↑ 150 років живопису: Художниця Династія Блаас — Аукціон Доротеум 24 вересня 2011 року в замку Танненмюле (Нижня Австрія): 732 твори мистецтва художників фон Блаас. В: Доротеум. Архів оригіналу [Архівовано 2013-12-05 у Wayback Machine.] за 5 грудня 2013; Процитовано 6 квітня 2016.
- ↑ auf books.google.at, процитовано 29 листопада 2013
- Блаас Юліус фон. В: Австрійський біографічний лексикон 1815—1950 (ÖBL). Т. 1, Видавець Австрійської академії наук, Відень, 1957, С. 90 (прямі посилання на С. 90, С. 91).
- Генріх Фукс: Австрійські художники 19-го століття, Відень 1973, Т. 1, С. 38.
- Кооператив віденських художників: меморіальна виставка Юліуса Блааса, Відень 1923 р.
